Наслідки довготривалого земельного мораторію

     Павло Кулинич зазначив, що 2001 році, коли він був членом робочої групи, яка готувала проект Земельного кодексу, вже тоді було зрозуміло, що люди неосвічені в земельних питаннях. Уже тоді вони визначали час, який знадобиться для того, аби змінити ситуацію. Тоді робоча група вирішила, що введення мораторію на продаж с/г землі на три роки — цього «з головою» вистачить для вирішення всіх питань і для підготовки до запуску земельного ринку.
     У цьому були переконані майже всі депутати Верховної Ради, але були і незгодні.

«Вітренко — вони виступали проти прийняття Земельного кодексу та запровадження ринку земельних відносин. Ми спочатку пропонували менші терміни — рік, два, які вважалися прийнятними. Потім вирішили, що три роки — це вже все. Цього точно вистачить. Вийшло так, як вийшло. Влада захопилася цим мораторієм і він 9 разів продовжувався», — розповідає Павло Кулинич.
   За його словами, наслідками такого довгого строку дії мораторію стали:
    негативні юридичні наслідки. Адже Конституція гарантує громадянам право власності. А це означає, що власник може володіти, керувати та розпоряджатися свою власністю. Мораторій нівелює останній пункт;
    98% земель с/г призначення використовується на засадах оренди землі. Це найгірший у світі спосіб організації використання с/г землі. Оскільки орендарі використовують чужу землю, вони не дуже переймаються збереженням її якості. В цьому році українські ґрунтознавці заявили, що використання земель у такий варварський спосіб, як це робиться в Україні, призведе до повного знищення родючості земель вже через 75 років (а це не так багато);
    сьогоднішня ситуація демонструє нам, що орендарі не зацікавлені у розвитку виробництва з високою доданою вартістю. Їм зручно торгувати сировиною, адже складніше виробництво потребує значних інвестицій та впевненості у надійності довготривалих контрактів.

ІЦ УАК за матеріалами agravery